Екзема у дітей: що потрібно знати батькам

Що таке екзема у дітей?

Екзема (атопічний дерматит) — це хронічне запальне захворювання шкіри, яке найчастіше починається у ранньому дитинстві. За статистикою, до 20% дітей у світі страждають на цю патологію, причому у 60% випадків перші прояви з'являються до першого року життя, а у 85% — до п'яти років. Захворювання має генетичну основу: якщо обоє батьків мають атопію, ризик розвитку екземи у дитини сягає 80%. В основі патогенезу лежить порушення шкірного бар'єру (дефіцит білка філагрину) та імунна дисрегуляція.

Атопічна vs інші форми екземи у дітей

Існує кілька форм екземи, що зустрічаються у дитячому віці. Розуміння відмінностей між ними допомагає обрати правильну тактику лікування:

• атопічний дерматит: найпоширеніша форма (до 90% усіх випадків дитячої екземи). У немовлят уражує обличчя, волосисту частину голови та розгинальні поверхні кінцівок. У дітей старше 2 років — згинальні складки (ліктьові, підколінні ямки).
• контактний дерматит: виникає при контакті з подразниками — синтетичними тканинами, миючими засобами, нікелем у застібках. У дітей часто локалізується в місцях прилягання підгузків, одягу або біжутерії, може імітувати атопічну форму.
• себорейний дерматит: типовий для немовлят перших місяців життя — жовтуваті лусочки на волосистій частині голови (так званий «молочний струп»), за вухами, у складках. Зазвичай минає самостійно до 6–12 місяців, не супроводжується свербежем.
• тригери загострень: різкі перепади температури, сухе повітря, стрес, потовиділення, контакт з вовною та синтетикою, харчові алергени (коров'яче молоко, яйця, горіхи, пшениця), домашній пил, шерсть тварин та пилок рослин.

Клінічні прояви та симптоми

У немовлят екзема зазвичай починається з почервоніння та мокнуття на щоках, лобі та підборідді, поступово поширюючись на тулуб і кінцівки. У дітей старше 2 років типовою є локалізація у згинальних складках з ліхеніфікацією (потовщенням шкіри). Основний симптом — інтенсивний свербіж, який погіршується вночі та призводить до порушення сну. Розчухування створює хибне коло: свербіж → розчісування → пошкодження шкіри → запалення → посилення свербежу. Шкіра стає сухою, шорсткою, можуть з'являтися тріщини та вторинне інфікування (імпетигінізація).

Діагностика

Діагноз атопічного дерматиту встановлюється клінічно на основі критеріїв Ханіфіна-Раджки: обов'язкові — свербіж, типова морфологія та локалізація висипу, хронічний рецидивуючий перебіг, атопія в особистому чи сімейному анамнезі. Додаткові — сухість шкіри (ксероз), підвищений рівень IgE, ранній початок, схильність до шкірних інфекцій. Алергологічне обстеження (шкірні прик-тести, специфічний IgE) проводиться для виявлення тригерних алергенів, але не для встановлення діагнозу. Диференційну діагностику проводять із себорейним дерматитом, псоріазом, корою, та рідкісними імунодефіцитами (синдром Віскотта-Олдріча).

Лікування та щоденний догляд

Основа терапії — регулярне зволоження шкіри емолентами (мінімум 2–3 рази на день, витрата 250–500 г на тиждень). Купання має бути коротким (5–10 хвилин), у теплій воді без мила, з нанесенням емоленту протягом 3 хвилин після ванни. Топічні кортикостероїди (гідрокортизон 1% для обличчя, мометазон для тіла) застосовують під час загострень курсами 7–14 днів. Інгібітори кальциневрину (такролімус 0,03% для дітей від 2 років) використовують як стероїд-зберігаючу терапію. Проактивна схема (нанесення ТКС 2 рази на тиждень на зони попередніх загострень) знижує частоту рецидивів на 50%. Антигістамінні препарати не впливають на свербіж при екземі.

Коли звертатися до лікаря

Негайно зверніться до педіатра або дерматолога, якщо на шкірі дитини з'являються ознаки інфекції (гнійні кірочки, пухирці з мутним вмістом, мокнуття з неприємним запахом), якщо екзема поширюється попри лікування, якщо дитина погано спить через свербіж більше 2 тижнів, або якщо з'явилися ознаки герпетичної екземи (раптова поява болючих згрупованих пухирців з високою температурою) — це стан, що потребує невідкладної допомоги.