Атопічний дерматит: як жити з хронічним свербежем

Що таке атопічний дерматит?

Атопічний дерматит (АД) — це хронічне рецидивуюче запальне захворювання шкіри, що супроводжується інтенсивним свербежем та сухістю. Хвороба зазвичай починається в ранньому дитинстві, але може вперше проявитися у будь-якому віці. АД є частиною так званої «атопічної тріади» разом з бронхіальною астмою та алергічним ринітом. За даними ВООЗ, захворювання вражає до 20% дітей та 3–5% дорослих у світі, суттєво впливаючи на якість життя пацієнтів та їхніх родин.

Причини та механізми розвитку

Атопічний дерматит має мультифакторну природу, де генетична схильність взаємодіє з факторами зовнішнього середовища:

• порушення шкірного бар'єру: мутації гена філагрину (FLG) призводять до дефекту епідермального бар'єру, що полегшує проникнення алергенів та мікроорганізмів через шкіру.
• імунна дисрегуляція: домінування Th2-типу імунної відповіді спричиняє надмірну продукцію інтерлейкінів IL-4, IL-13 та IL-31, що підтримують запалення та свербіж.
• мікробіом шкіри: колонізація Staphylococcus aureus виявляється у понад 90% пацієнтів з АД, посилюючи запальний процес та провокуючи загострення.
• зовнішні тригери: сухе повітря, синтетичний одяг, стрес, харчові алергени, пилові кліщі, тютюновий дим та різкі зміни температури можуть спричинити загострення.

Клінічна картина та форми

Прояви АД залежать від віку пацієнта. У немовлят уражуються щоки, волосиста частина голови та розгинальні поверхні кінцівок. У дітей старшого віку та дорослих типовими є ліхеніфіковані бляшки у ліктьових та підколінних згинах, на шиї та зап'ястях. Основними симптомами є інтенсивний свербіж, що посилюється вночі, сухість шкіри (ксероз), еритема, папули, везикули в гострій фазі, та потовщення шкіри з посиленням шкірного малюнку (ліхеніфікація) при хронічному перебігу.

Діагностика

Діагноз атопічного дерматиту базується на клінічних критеріях Ханіфіна–Райки, що включають чотири обов'язкові (свербіж, типова морфологія та локалізація, хронічний рецидивуючий перебіг, атопія в анамнезі) та понад 20 додаткових ознак. Лабораторні дослідження включають визначення рівня загального та специфічного IgE, шкірні прик-тести для ідентифікації алергенів. Дерматоскопія та біопсія шкіри застосовуються рідко — переважно для виключення інших дерматозів: псоріазу, контактного дерматиту, мікозів або Т-клітинної лімфоми шкіри.

Сучасні підходи до лікування

Базовою терапією є регулярне використання емолентів (зволожувачів) — не менше 200 г на тиждень для дорослих. Топічні кортикостероїди залишаються першою лінією протизапальної терапії при загостреннях. Інгібітори кальциневрину (такролімус, пімекролімус) використовуються для підтримувальної терапії та на чутливих ділянках. Революційним проривом стали біологічні препарати: дупілумаб (анти-IL-4/IL-13) та тралокінумаб значно зменшують свербіж та покращують стан шкіри. Інгібітори JAK-кіназ (барицитиніб, упадацитиніб) є новим класом системної терапії з швидким початком дії.

Щоденний догляд та профілактика загострень

Ключ до контролю АД — послідовний щоденний догляд: приймайте короткий теплий (не гарячий) душ, наносьте емолент протягом 3 хвилин після купання, носіть одяг із натуральних тканин, підтримуйте вологість повітря 40–60%, уникайте відомих тригерів, використовуйте гіпоалергенні засоби для прання та ведіть щоденник загострень для визначення індивідуальних провокуючих факторів.